Гуманітарний цикл №1 Каптур Світлана Михайлівна
Тема: Морально-етичні уроки доброти, чуйності, турботи про близьких у повісті Григора Тютюнника «Климко». Характеристика образу Климка.
Мета: через естетику художнього слова осмислити та сприйняти морально-етичні уроки доброти, чуйності, турботи про близьких на прикладі взаємостосунків героїв твору Гр. Тютюнника «Климко»; проаналізувати фрагменти повісті, в яких персонажі виявляють турботу про інших;охарактеризувати образ Климка - головного героя повісті, ,опрацювати ідейно-художній зміст 5-6 розділів твору;розвивати вміння грамотно висловлювати власні роздуми; розвивати культуру зв’язного мовлення.
Тип уроку: комбінований.
Обладнання: портрет Гр. Тютюнника, текст твору, учнівські ілюстрації до повісті.
Форми і методи: літературний диктант, бесіда, інтерактивні технології «Знайомство з героями», «Мікрофон».
Перебіг уроку
Найвища наука життя – мудрість,
а найвища мудрість – бути мудрим.
Григір Тютюнник
Питають часто, над якою темою працюю.
Ніколи не працював над темою. Завжди працюю
над почуттями , що живуть навколо мене і в мені.
Григір Тютюнник
Ідеалізм мій полягає в тому, що я завжди
жду від людини хорошого.
Григір Тютюнник
І. Організаційний момент
ІІ. Актуалізація опорних знань.
Літературний диктант. За поданими висловленнями з’ясувати, хто з героїв твору про кого виявляє турботу.
1. «Ти ж там хазяйнуй, … . А вночі спи і не бійся … . Вночі воно все так, як і вдень, тільки й того, що поночі» [с.161] (дядько Кирило про Климка).
2. «Може б, ти до мене перейшов? Куди ж тобі тепер діватися? Хто тепер тебе догляне?» [с.165] (тітка Мотя про Климка).
3. «Глядися ж у дорозі. А краще – пристань до якихось добрих людей, біженців, - серед нещасних багато є добрих, - та іди в купі з ними» [с.174] (дід Бочонок про Климка).
4. «Не треба вам нічого промінювати, а переходьте … переходьте жити до нас. Ми вам помагати будемо, маленьку глядітимемо…» [с.189] (Климко із Зульфатом про Наталію Миколаївну).
5. «Не треба… Носи собі, раз уже ти земляк…» [с.203] (швець про Климка).
6. «… вчепився … в другу руку і закричав: «Пустіть її! Це моя сестра! Сестра моя, чуєте? Вона мені за матір!!!» [с.208] (Климко про незнайому дівчину).
7. «Не треба мені грошей … Я тобі й так насиплю з півпуда, а той більше, скільки донесеш» [с.211] (тітка Марина про Климка).
8. «Лежи, лежи … Куди ж ти підеш отакий-о немічний. Підчинишся трохи, тоді й підеш» [с.213] (тітка Марина про Климка).
9. «Листя палять … Треба ж роботу якусь зробити … , а то тільки набалакав: і те зроблю, і те…» [с.215] (Климко про тітку Марину).
10. «Тільки накинь зараз на себе старе шмаття якесь або хусткою великою запнися, щоб ні лиця, ні очей не видно було» [с.209] (швець про дівчину).
11. «… житимемо втрьох, будеш нам за рідного сина… В школу тебе оддамо…» [с.216] (тітка Марина про Климка).
12. «Туди … біжіть! – закричав він, повертаючи рукою праворуч від себе. – Туди! Там балка!» [с.226] (Климко про полоненого).
ІІІ. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.
Інтерактивна технологія «Знайомство з героями» з елементами рольової гри.
Учням пропонується познайомити персонажів повістей М.Стельмаха «Гуси-лебеді летять» і Гр. Тютюнника «Климко»: Михайлика і Климка. (Додаток 6.1).
ІV. Основний зміст роботи.
1. Огляд-конкурс на кращий малюнок із цікавим коментарем на тему: «Мій улюблений епізод з твору Гр. Тютюнника «Климко».
2. Учнівський коментар ситуацій між героями повісті Гр. Тютюнника «Климко», в яких виявляється доброта, чуйність, турботливість, щирість:
- Климко і дядько Кирило [с.159 – 162]
- Климко і дід Бочонок [с.170 -174];
- Климко і Зульфат [с.180 – 182];
- хлопці, дідусь Гордєєв і вчителька з немовлям [с.189 – 192];
- Климко, швець і дівчина [с.201 – 209];
- Климко і тітка Марина [с.210; 213 – 219].
3. Висновок.
Слово учителя.
Військові дії на території України під час Другої Світової війни тривали 1225 днів: з 22 червня 1941 до 28 червня 1944. Жертвами окупаційного режиму стало близько 4 мільйонів мирних громадян України: хто загинув, хто був вивезений на примусові роботи, а хтось переніс усі страждання окупації. Так що ж допомогло нашому народові вистояти і перемогти у цій жорстокій боротьбі з фашистськими загарбниками?
Учні висловлюють свої думки (інтерактивна технологія «Мікрофон»).
Характеристика образу Климка
1.1. Цитатна характеристика героя.
• «Климко йшов босий, у куцих штанчатах, старій матросці, що була колись голубою, а тепер стала сіра, та ще в дядьковій Кириловій діжурці. Тій діжурці, як казав дядько, було «сто літ і не рвалася вона лише тому, що зашкарубла від давньої мазути. Не брали її ні дощ, ні сніг, ані сонце… Уночі вона нахолоняла, а вдень аж димувала на сонці, пахла ще дужче і пекла плечі та спину».
• «Жив… відколи осиротів».
• «Це була найбільша радість Климка — покласти перед дядьком чепурно списані зошити, а самому заходитись поратися: винести миску з дьогтяною водою, витерти підлогу, де набризкано, і тихо, покрадьки, щоб дядько не обернувся, насипати йому юшки, якої сам і наварив,— гарячої та запашної. Про зошити він ніколи не боявся, бо тільки з письма інколи мав “посередньо”».
• Дядько Кирило — Климку: «Ай, добра ж… У-у-у, такої не всяка й кухарка зварить…»
• «Він отак би й виріс серед уквітчалих ночей, якби не настали ночі інші, ночі без вогнів… Од них віяло ліками, димом польових солдатських кухонь, гарячими на сонці уламками літаків і гармат».
• «Доглядати за собою — зварити їсти, прибрати в хаті, випрати одежину — він умів і сам».
• «Найстрашніше сталося тоді, коли він, перепочивши, підвівся, щоб іти, і впав: ноги не вдержали… Він злякався, став розтирати литки, стегна, бив по них кулаками і кричав: «Ану, йдіть! Ану, йдіть мені зараз!»
• «…Йдучи з торбою за плечима понад парканами незнайомої вулиці, Климко згадував свою станцію, кожен день її життя і кожну годину…»
• Климко — Наталі Миколаївні: «Не треба вам нічого промінювати, а переходьте — це ми для вас із Зульфатом удвох просимо,— переходьте жити до нас. Ми вам помагати будемо, маленьку глядітимемо…»
• Климко — Зульфату: «Що, в нас картоплі є трохи та сала? Цього хоч би на два місяці хватило. А скоро зима. Зараз, поки тепло, треба йти. Харчів наміняємо по дорозі назад, молока, може…»
• «Климко видлубав у кишені одну тридцятку і поклав бабусі у пеляну, а сам швидко пішов геть».
• «А Климко висмикнув з торби надірвану плащ-палатку, розіпнув її в руках так, щоб затулити дівчину, і став роздивлятися, бурмочучи заклопотано перше, що стало йому на думку…»
• «Пустіть її! Це моя сестра! Сестра моя, чуєте? Вона мені за матір!!»
• «Я вам, тітонько, води наношу, дров нарубаю, чи ще щось зроблю, що скажете. Чесне слово! — Климко похапцем розкрутив дротинку на кишені і простяг жінці всі гроші, дивлячись на неї вгору хворими очима».
• «Від переїзду вдарила довга автоматична черга. Климка штовхнуло в груди і обпекло так боляче, гостро, що в очах йому попливли червоногарячі плями. Він уп’явся пальцями в діж дурку на грудях, тихо ойкнув і впав»
• Тітка Марина — Климку: «Де в тебе та й силочка береться, он скільки пройшовши голодний і холодний».
• «Я прийду до вас, тітонько Марино. Як тільки не стане голоду, так і приїду або прийду. А зараз треба мені назад, мене там ждуть…»
• «Німець таки достав його вже на льоту кулаком у груди… Климко спробував підвестися, але в грудях і в коліні заболіло, що він застогнав і поповзом, ковзаючи ліктем по грязюці й тягнучи за собою клунок, вибрався з калюжі».
• «Климко йшов помалу, бо вкрай зморився зі своєю ношею. Мішок із сіллю та харчами він перев’язав пополам і ніс по черзі то на одному, то на другому плечі. В дощ він не зупинявся, щоб десь його переждати, а йшов, напнувшись надірваною плащ-палаткою, доки несли ноги».
1.2. Орієнтовний план до характеристики образу Климка.
1) Климко-сирота.
2) Портрет і зовнішність героя.
3) Риси характеру: а) чуйний і добрий; б) благородний і щирий; в) винахідливий, мужній, вольовий; г) уважний і працьовитий.
4) Поведінка і прагнення хлопця: а) бажання навчатися; б) турботливий, співчутливий; в) відповідальний за доручену справу; г) шанобливе ставлення до дружби.
5) Значення образу Климка.
1.3. Бесіда за питаннями.
• Хто такий Климко?
• В який скрутний для країни час живе герой твору?
• Як Климко ставиться до Зульфата, Наталі Миколаївни, інших героїв повісті? Чим це пояснити?
• Чому хлопець вимушений був вирушити у подорож? Які труднощі долав Климко-мандрівник?
• Чому Климко захистив дівчину від поліцаїв?
• Через що хлопець не залишився жити у тітки марини? Як це його характеризує?
• Що свідчить про відповідальне ставлення Климка до дорученої справи?
• Чим вам подобається герой твору? Чи хотіли б ви мати такого друга? Відповідь вмотивуйте.
• В чому полягає виховне значення цього героя?
2. Опрацювання V розділу повісті
2.1. Виразне читання цікавих епізодів розділу.
2.2. Тема: зображення перебування хворого Климка у тітки Марини.
2.3. Ідея: уславлення чуйності, доброти, щирості (тітка Марина); засудження жорстокості, ненависті, зла (німець).
2.4. Основна думка: тільки той досягає своєї мети, хто із впевненістю долає будь-які перешкоди, труднощі, вірить у власну перемогу.
2.5. Композиція.
Експозиція: перебування хворого Климка.
Зав’язка: хлопець їде в ешелоні вагону додому.
Кульмінація: сутичка з німцем, жорстокість фашиста.
Розв’язка: до рідного місця — шістдесят кілометрів.
2.6. Сюжет.
Три дні перебував Климко у тітки Марини, сам того не відчуваючи, бо був тяжко хворим. Прокинувшись і не побачивши хазяйки, Климко підмів двір, порвав старий цупкий бур’ян попід призьбою. Тітка Марина запропонувала хлопцю залишитися у неї жити. Той відмовився. Тітка допомагає Климкові потрапити у вагон ешелону. На станції Дебальцеве німець виштовхнув хлопця з вагону і сильно вдарив його. До рідного місця треба було пройти кілометрів шістдесят.
2.7. Бесіда за питаннями.
• Що відчував Климко, коли він прокинувся у помешканні тітки Марини? («…Коли розплющив очі,— велике, рівно обведене коло червоного сонця у вікні, і став пригадувати, де він»)
• Як тітка Марина охарактеризувала хворобливий стан хлопця? («Не спав, а в гарячці був. Без пам’яті був трохи не три дні. Так тебе тіпало, бідолагу, що аж підкидало на ліжку. Не знала вже, чим і вкривати. Застудився ти дуже…»)
• За що дорікав собі Климко, перебуваючи у тітки Марини? («Три дні… Це ж половину дороги пройшов би вже. А мо й більше ніж половину, бо назад, із сіллю, ішов би швидше. Та й ніч уже не треба було б сідати гріть»)
• Якою була увага, ставлення тітки Марини до хлопця? («На стільці коло ліжка лежала скибка хліба, намазана смальцем і потрушена зверху сірою сіллю, та двоє червонобоких яблук. …Він побачив на лаві складену чисту свою одежу, матроску і штани…»)
• Чим хлопець допоміг тітці Марині по господарству? («Треба ж роботу якусь робити тітці, а то тільки набалакав: і те зроблю, і те…». «Він знайшов у сенях старий віник-деркач і промів тічок біля порога та вузеньку між споришем стежку до хвіртки… Тоді обійшов тітчину хату, повисмикував старий цупкий бур’ян попід призьбою… застелив ліжко…»)
• Що тітка Марина запропонувала Климку? («А може б, ти, синочку, в мене зостався, га?.. Я тебе вдягла б як слід і взула. Їсти в мене, хвалити бога, є що — німці до нас тільки вряди-годи заскакують… В школу тебе отдамо…»)
• Чому Климко, не зважаючи на гарне ставлення до нього тітки Марини, не залишився у неї жити? («Як тільки не стане в нас голоду, так і прийду або приїду. А зараз треба мені назад, мене там ждуть…») Як би ви вчинили на його місці?
• Що запропонувала тітка Марина хлопцю стосовно його повернення додому? («Німці товарний поїзд учора пустили в Донбас, до Єнакієвої чи до Горлівки, точно не знаю. А сьогодні ввечері ще один піде. З нашої станції»)
• Як, на ваш погляд, повернувся б Климко до тітки Марини, обіцяючи їй про це? Висловіть власну думку щодо цього.
• Чому тітка Марина дала негативну оцінку начальнику станції?
• За що Климко був вдячний тітці Марині? Які риси характеру притаманні цій жінці? (Доброта, чуйність, лагідність, щирість…)
• Чим пояснити те, що Климко, перебуваючи у вагоні ешелона, почував себе спокійно. («Наші… донбасівські»,— висловився хлопець, побачивши чоловіка і п’ятьох жінок)
• Яка небезпека очікувала на Климка і мешканців вагона на станції Дебальцеве?
• В чому виявилася жорстокість німця? («Німець таки достав його на льоту кулаком у груди…»)
3. Робота над ідейно-художнім змістом VІ розділу повісті
3.1. Виразний переказ окремих епізодів розділу, висловлювання власних вражень, спостережень.
3.2. Тема: зображення останніх кілометрів подорожі Климка додому та лиха, яке з ним трапилося.
3.3. Ідея: засудження війни, в результаті якої люди гинули або залишалися каліками.
3.4. Основна думка: не судилося хлопцю повернутися швидко додому через власну необережність.
3.5. Композиція.
Експозиція: перебування Климка неподалік від своєї станції.
Зав’язка: уявлення хлопця про його зустріч з Наталією Миколаївною і Зульфатом.
Кульмінація: стрілянина у біглу людину.
Розв’язка: куля влучила у Климка.
3.6. Сюжет.
Климко підходив до своєї станції вже увечорі. Він дуже втомився. Раптом почулася стрілянина. Від переїзду назустріч йому біг якийсь чоловік — босий, у солдатському галіфе, і в гімнастерці без реміняки.
Хлопець відчув, як його щось штовхнуло в груди. Климко впав. До нього швидко біг Зульфат.
3.7. Бесіда за питаннями.
• Що відчув Климко, підходячи до своєї станції? Чим це пояснити? (Климко йшов помалу, бо вкрай зморився зі своєю ношею… В дощ він не зупинявся, щоб десь його переждати, а йшов, напнувшись надірваною плащ-палаткою, доки несли ноги»)
• Якою хлопець уявляв зустріч з Наталією Миколаївною і Зульфатом?
• Чим була викликана стрілянина, яку раптом почув Климко? («…Климко побачив, що від переїзду на зустріч йому біжить якийсь чоловік…»)
• Чому хлопець не був байдужим до чоловіка, в якого стріляли? («Туди, дядю, біжіть… Туди! Там балка!»)
• Яке лихо сталося з Климком? («Від переїзду вдарила довга автоматична черга. Климка штовхнуло в груди і обпекло так боляче, гостро, що в очах йому попливли червоногарячі плями. Він уп’явся пальцями в дірку на грудях, тихо ойкнув і впав») Чому у скрутний час біля хлопця з’явився його друг Зульфат?
V. Сприймання й засвоєння учнями нового матеріалу.
Пояснення вчителя.
Григір Тютюнник – великий майстер художньої деталі. Він один з не багатьох міг тонко відчувати й виражати реальну дійсність через окреме слово, тому й називали його майстром художньої деталі.
Художня деталь – особлива риса, ознака, подробиця в портреті, поведінці персонажа, його навколишньому оточені, що часто повторюється письменником при змалюванні героїв і служить для розкриття якихось глибинних його характеристик.
Ноги Климка – важлива деталь у змалюванні характеру та життя хлопчика. Босі ноги Климка в осінню холодну пору у далекій дорогі як символ гіркого сирітського дитинства, обпаленого війною. Босоніж хлопчик уперто іде до своєї мети – принести солі додому (Додаток 6.2).
Художня деталь може вживатися автором у творі один раз, але нести при цьому важливу смислову та ідейну роль. Так, наприклад, чорнобривці у руках дівчини, яка хоче продати свою хустку, не тільки як останні квіти осені, а й символ України, її стійкості у боротьбі з ворогом, бо, за легендою, чорнобривці вперше виросли там, де загинули козаки, захищаючи рідну землю від ворогів.
Мова персонажів (монологи, діалоги) – виразна індивідуальна особливість героя твору, яка розкриває його характер і допомагає зрозуміти ставлення автора до певної дійової особи в художньому творі.
Для прикладу проаналізуємо особливості мовлення тітки Марини, яка, на нашу думку, виявила найбільшу турботу про Климка.
Доброта, щедрість, любов до ближнього, турбота виявляються через вживання тіткою пестливих слів: «борошенце»,«багатенько», «мішечки», «клуночок», «лобик», «сонечко», «молочко», «синочку» та ін. Просторічні слова у її мовленні свідчать про те, що тітка звичайна проста селянка: «носовичок», «жалко», «осталося», «мо’», «осьо», «паняй», «одбазарувалися», «підчинишся», «бідовенький», «босяцюра» та ін.
Автор, змальовуючи побут і подвір’я тітки Марини, теж використовує пестливі слова: «погрібничок», «брусочок», «вузенька стежка» та ін., тим самим передаючи глибоку повагу до всіх жінок на окупованій території, які виявили турботу про інших у той жахливий час. Скільки авторської любові, поваги, замилування, захоплення героїнею передано у цих рядках: «Незабаром повернулася тітка Марина, весела, рум’янощока, очі сміються. В руках вона тримала маленьке жовте глеченя з квітками по боках, над вінцями в нього біліла шапочка молочної піни».
Закріплення вивченого матеріалу
1. Проведення тестового опитування
До V розділу
1. Через що Климко трохи не три дні перебував у тьоті Марини? Бо:
а) очікував, коли вона привезе солі;
б) тяжко захворів;
в) розшукував дівчину, якій допоміг під час облави.
2. На вікні у тітки Марини цвіли:
а) фіалки;
б) калачики;
в) рози.
3. Щоб розрахуватися за сіль, Климко вирішив тітці Марині:
а) відремонтувати дах;
б) підмести листя і прибрати бур’ян;
в) пофарбувати вхідні двері і підлогу.
4. Коли хлопець підійшов до погрібника тітки Марини, то він відчув, що там були:
а) щенята;
б) качки;
в) кури.
5. В глечику тітка Марина принесла Климку:
а) сіль;
б) молоко;
в) сметану.
6. Тітка Марина хотіла, щоб Климко, коли той вирішив іти додому:
а) залишився у неї жити;
б) подарував їй на згадку будь-яку річ;
в) допоміг їй викопати картоплю.
7. Кого Г. Тютюнник у творі характеризує: «…усміхнений, мовчазний, синьоокий»?
а) Климка;
б) діда Бочонка;
в) Зульфата.
8. Виродком тітка Марина називала:
а) кочегара паровозу;
б) начальника станції;
в) обходчика ешелону.
9. У вагоні, в якому Климко їхав додому:
а) було багато народу;
б) пахло стружками;
в) стояли ящики з морквою.
10. Прокинувшись від сну у вагоні, Климко:
а) вирішив поснідати;
б) побачив у дверях німця;
в) намагався зігрітися потиранням рук.
11. На якій станції Климко був вимушений залишити вагон ешелону?
а) Енакієво;
б) Дружківка;
в) Дебальцеве.
12. Від станції, щоб потрапити додому, хлопцю необхідно було пройти кілометрів:
а) двадцять;
б) шістдесят;
в) десять.
Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.
2. Робота на картках
Картка № 1
1. Як тітка Марина ставилася до Климка? Про що це свідчить? Доведіть це, посилаючись на текст твору.
2. Чи можна, на ваш погляд, вважати Климка оптимістом? Власну думку вмотивуйте, наводячи переконливі приклади з твору повісті.
3. Климко наближався до рідного місця вже:
а) увечорі;
б) вранці;
в) вдень.
Картка № 2
1. Чим, на вашу думку, вимірюється дружба? Чи можна Климка і Зульфата вважати друзями? Свої думки обґрунтуйте.
2. Доведіть, що Климко — сильна, мужня, вольова людина. Власні переконання вмотивуйте.
3. Йдучи додому, Климко мріяв про те, як:
а) його зустрінуть Наталя Миколаївна і Зульфат;
б) він роздасть всім голодним сіль;
в) ним будуть пишатись всі знайомі.
Картка № 3
1. Чи змогли б ви на місці Климка подолати ті труднощі, які траплялися з хлопцем під час подорожі. Відповідь обґрунтуйте.
2. Якою ви уявляєте тітку Марину? В чому виявилось її безкорисливе ставлення до хлопця? Відповідаючи, посилайтесь на факти з твору.
3. Від переїзду назустріч Климку біг:
а) Зульфат;
б) якийсь босий чоловік;
в) дядько, з яким він їхав у вагоні ешелона.
VІ. Підсумок уроку
VІІ. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів
VІІІ. Домашнє завдання
Підготуватися до тематичної контрольної роботи № 1 «Про далекі минулі часи».
Д о д а т о к 6.1
Інтерактивна технологія «Знайомство з героями» з елементами «Рольової гри»: діалог Михайлика (М.Стельмах «Гуси-лебеді летять…») і Климка (Гр.Тютюнник «Климко»)
Михайлик. Привіт, друже!
Климко. Привіт! От бачиш, де ми з тобою зустрілися – на уроці української літератури в 7-А класі.
Михайлик. А ти хто?
Климко. Я - Климко з повісті Григора Тютюнника «Климко». А ти хто будеш?
Михайлик. Я – Михайлик з повісті М.Стельмаха «Гуси-лебеді летять…»
Климко. А куди це ти так поспієш?
Михайлик. Та … трохи соромно признатися.
Климко. Говори, я все зрозумію.
Михайлик. Бачиш, у дядька Юхрима Бабенка є книга «Пригоди Тома Сойєра». А мені так кортить прочитати. А він такий жадібний, що просто так нічого не дасть. Забажав аж чотири склянки гарбузового насіння. А де ж його взяти навесні? А до осені дядько не хоче чекати. От я і взяв з маминих вузликів насіння, яке вона приготувала саджати. За таке мене варто «відбатожити», але не міг перебороти спокуси. А ти, я бачу, теж кудись поспішаєш?
Климко. У Слов’янськ іду. Війна у нас, розумієш. Дядька Кирила вбито. Барак, в якому ми жили, згорів. Я знайшов собі притулок у невеличкій кімнатині на шахтній сортувальні. Тепер там зі мною живуть Зульфат, Наталія Миколаївна зі своєю дитиною. Зима йде, а в нас нічого немає з їжі. От я і подався по сіль. Вона там, кажуть, просто брилами за землі лежить – бери скільки здужаєш. А в нас за склянку можна багато чого виміняти. Але ж чому ти казки тримаєш, а не «Пригоди Тома Сойєра»?
Михайлик. Дорогою зустрів жінку з хлопчиком, вони були такі виснажені від голоду і далекої дороги, я їм дав частину свого насіння. Хотів все віддати, та жінка заплакала, подякувала і сказала, щоб залишив і собі. А в Юхрима кожна книжка свою ціну має – от і дав мені казки. До речі, а ти не голодний? Бо щось і ти якийсь виснажений.
Климко. Дякую, я тільки перекусив сухарями і галетами. Уявляєш, сплю я собі в купі соломи. І тут побачив ворожого солдата, який хотів насмикати соломи. Так злякався. Але він виявився доброю людиною. Дав мені пакунок галет, трохи солі ще й плащ-палатку. А сухарів мені на дорогу дав дід Бочонок. А ти, бачу, теж босий? Не маєш взуття?
Михайлик. Так. До школи вже пора, а нема у що взутися. Та скоро тато повернеться зі служби і принесе мені чобітки – і піду я нарешті до школи.
Климко. А я вже закінчив третій клас. Та, мабуть, тепер не скоро за партою сидітиму. Війна… Бувай, Михайлику! Піду я, бо треба ще й додому до морозів повернутися, босий же… Може, зустрінемося колись…
Михайлик. Щасливої тобі дороги, Климку! Будь обережним у дорозі й бережи себе, бо на тебе чекають…
Д о д а т о к 6.2Художня деталь
- «босі ноги» [с158];
- «підібгав ноги під поли діжурчини, щоб зігрілися» [с.158];
- «він оглянув Климкові ноги, обсипані курятами, брудні, побуряковілі од холоду» [с.168];
- «пішов по шляху, сколюючи ноги холодною до роси стернею» [с.168];
- «бо як же оце йти в осінь босому» [с.174];
- «підвівся, щоб іти, і впав: ноги не видержали. Їх ніби одняло» [с.174];
- «він таки підвівся і пішов, ледве-ледве пересуваючи ступні в крутій пилюзі» [с.175];
- «найдужче боліли ноги зранку після ночівлі» [с.175];
- «роздмухав жаром і довго одігрівав ступні, час від час дотуляючи їх просто до полум’я» [с.175];
- «на дорогу він ще раз добре відігрів ноги» [с.176];
- «Климко підвівся – ноги одразу загули і налилися гарячим» [с.194];
- «А чого ж босий? – Щоб легше на ноги…»[с.203];
- «ногам одразу стало затишно» [с.203];
- «Климка осипало колючим жаром, а ноги потерпли і знемоглися, як після цілоденної ходьби» [с.204];
- «тай ніг уже не треба було б сідати гріть» [с.213];
- «йшов і йшов, напнувшись надірваною плащ-палаткою, доки несли ноги» [с.225]
Ураїнська мова українська література, історія
 Урок з української літератури у 8 Б класіТема: „Тарас Шевченко „Думи мої, думи мої” (вчитель Карасевич Т.К.)
 Урок з української літератури у 11 А класіТема: „Микола Куліш. Сатирична комедія „Мина Мазайло ” (вчитель Каптур С.М.)
|